Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти розроблено відповідно до вимог Закону України «Про освіту» (частина 3 стаття 41. Система забезпечення якості освіти) та рекомендацій Державної служби якості освіти України до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти в навчальному закладі (Абетка для директора).

Положення поширюється на всіх представників навчального закладу та учасників освітнього процесу.

Завдання внутрішної системи забезпечення якості освіти є забезпечення якості освіти та стабільного виконання вимог чинного законодавства в сфері загальної середньої освіти, державних та галузевих стандартів освіти.

Внутрішня система забезпечення якості включає:

стратегію та процедури забезпечення якості освіти;
систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;
забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу;
забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління ліцеєм;
створення в ліцеї інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування.

Визначено чотири напрями внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти ліцею:

освітнє середовище;
система оцінювання освітньої діяльності здобувачів освіти;
система педагогічної діяльності;
система управлінської діяльності.

Колегіальним органом управління навчального закладу, який визначає систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості освіти є педагогічна рада.

II.Стратегія та процедури забезпечення якості освіти
Забезпечення якості освіти є багатоплановим і передбачає:

– наявність необхідних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних, інформаційних, навчально-методичних, тощо);

– організацію освітнього процесу, яка найбільш адекватно відповідає сучасним тенденціям розвитку національної освіти;

– контроль освітньої та виховної діяльностей;

– якість підготовки працівників на всіх рівнях;

– надання якісної освіти здобувачам освіти усіма педагогічними працівниками, відповідальності кожного педагогічного працівника за якість освітніх послуг та відповідальність кожного здобувана про якісне отримання таких послуг.

Стратегія забезпечення якості освіти базується на наступних принципах:

– принцип цілісності, який полягає в єдності впливів освітньої діяльності на здобувачів освіти, їх підпорядкованості головній меті освітнього процесу, передбачає всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою,має прагнення до самовдосконалення і навчання

впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності;

– принцип безперервності, що свідчить про необхідність постійної реалізації суб’єктами освітньої діяльності на різних етапах процесу підготовки випускника закладу;

– принцип розвитку, виходить з необхідності вдосконалення якості освітнього процесу відповідно до зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу інформації про результативність освітньої діяльності;

– принцип розвитку, що виходить з необхідності вдосконалення якості освітнього процесу відповідно до зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу інформації про результативність освітньої діяльності;

– принцип партнерства, що враховує взаємозалежність та взаємну зацікавленість суб’єктів освітнього процесу, відповідно до їх поточних та майбутніх потреб у досягненні високої якості освітнього процесу.

принцип відкритості інформації на всіх етапах забезпечення якості та прозорості процедур системи забезпечення якості освітньої діяльності.

Основні завдання стратегії:

– педагогіка партнерства;

– орієнтація на учня;

– сучасне освітнє середовище;

– виховання на цінностях.

Система внутрішнього забезпечення освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів:

– вдосконалення планування освітньої діяльності, через затвердження, моніторинг та оновлення освітніх програм;

– підвищення якості підготовки контингенту здобувачів освіти, шляхом впровадження нових освітніх технологій та методик навчання;

– підвищення кваліфікації педагогічних працівників для покращення кадрового потенціалу навчального закладу;

– забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу та підтримки здобувачів освіти;

– забезпечення публічності та прозорості інформації про діяльність навчального закладу;

– створення ефективної системи забезпечення академічної доброчесності.

Система контролю за реалізацією процедур забезпечення якості освіти включає:

самооцінку ефективності діяльності із забезпечення якості освіти;
моніторинг якості освіти.

III. Система та механізми забезпечення академічної доброчесності

3.1. Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень

3.2. Дотримання академічної доброчесності педагогічними передбачає:

посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну діяльність;
контроль за дотриманням академічної доброчесності учнями;
об’єктивне оцінювання результатів навчання.

3.3. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;
посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
надання достовірної інформації про результати власної навчальної діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

3.4. Порушенням академічної доброчесності вважається:

академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
необ’єктивне оцінювання – свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.

3.5. За порушення академічної доброчесності педагогічні працівники ліцею можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

3.6. Види академічної відповідальності учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначені Положенням про академічну доброчесність учасників освітнього процесу закладу освіти.

Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

-ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;

– особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;

– знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;

IV.Критерії, правила і процедури оцінювання учнів

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

Оцінювання ґрунтується на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня.

Метою навчання є сформовані компетентності. Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності.

До ключових компетентностей належать:

1) вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;

2) здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;

3) математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини;

4) компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження;

5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади;

6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства;

7) інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основою цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

8) навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;

9) громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя;

10) культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;

11) підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

контролююча – визначає рівень досягнень кожного учня, готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
навчальна – сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;
діагностико-коригувальна – з’ясовує причини труднощів, які виникають в учня в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
стимулювально-мотиваційна – формує позитивні мотиви навчання;
виховна – сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховуються:

характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;
якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
сформованість предметних умінь і навичок;
рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати гіпотези);
самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну:

повнота знань – кількість знань, визначених навчальною програмою;
глибина знань – усвідомленість існуючих зв’язків між групами знань;
гнучкість знань – уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих;
системність знань – усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших;
міцність знань – тривалість збереження їх в пам’яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів основної й старшої школи

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учні розрізняють об’єкти вивчення
	2	Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, мають нечіткі уявлення про об’єкт вивчення
	3	Учні відтворюють частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконують елементарні завдання
II. Середній	4	Учні з допомогою вчителя відтворюють основний навчальний матеріал, можуть повторити за зразком певну операцію, дію
	5	Учні відтворюють основний навчальний матеріал, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Учні виявляють знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповіді їх правильні, але недостатньо осмислені. Вміють застосовувати знання при виконанні завдань за зразком
III. Достатній	7	Учні правильно відтворюють навчальний матеріал, знають основоположні теорії і факти, вміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії
	8	Знання учнів є достатніми. Учні застосовують вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагаються аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролюють власну діяльність. Відповіді їх логічні, хоч і мають неточності
	9	Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, уміють аналізувати й систематизувати інформацію, використовують загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією
IV. Високий	10	Учні мають повні, глибокі знання, здатні використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення
	11	Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовують їх у різних ситуаціях, уміють знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблеми
	12	Учні мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміють самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Об’єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі вивчення теми. Його основними завдання є:встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

усунення безсистемності в оцінюванні;
підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;
індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;
систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;
концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; умовами оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок.

Учень має право на підвищення семестрової оцінки.

V.Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників

5.1 Оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників відбувається через:

– ефективне планування та прогнозування педагогічними працівниками своєї діяльності, використання сучасних освітніх технологій, форм організації освітнього процесу та підходів до оцінювання навчальних досягнень із метою формування ключових компетентностей і наскрізних умінь здобувачів освіти;

– постійне підвищення рівня професійної компетентності та майстерності педагогічних працівників;

– налагодження партнерських взаємовідносин із здобувачами освіти, їх батьками та іншими законними представниками, працівниками закладу освіти;

– організацію педагогічної діяльності та навчання здобувачів освіти на засадах академічної доброчесності.

5.2. Процедура оцінювання педагогічної діяльності педагогічного працівника включає в себе атестацію та сертифікацію. Атестація педагогічних працівників – це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Атестація педагогічних працівників здійснюється відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1473 від 20.12.2011, наказом МОН № 1135 від 08.08.2013.

5.3. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України “Про освіту” та листа МОН № 1/9-683 від 04.11.19 року «Щодо підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників». Педагогічні працівники зобов’язані щороку підвищувати кваліфікацію, загальний обсяг академічних годин – не менше ніж 150 годин на 5 років.

5.4. Один із принципів організації атестації – здійснення комплексної оцінки діяльності педагогічного працівника, яка передбачає забезпечення всебічного розгляду матеріалів з досвіду роботи, вивчення необхідної документації, порівняльний аналіз результатів діяльності впродовж усього періоду від попередньої атестації. Необхідною умовою об’єктивної атестації є всебічний аналіз освітнього процесу у закладі, вивчення думки батьків, учнів та колег вчителя, який атестується тощо.

Визначення рівня результативності діяльності педагога, оцінювання за якими може стати підставою для визначення його кваліфікаційного рівня наведено в таблиці:

Критерії оцінювання роботи вчителя

І. Професійний рівень діяльності вчителя

Кваліфікаційні категорії
Критерії	Спеціаліст другої категорії		Спеціаліст першої категорії		Спеціаліст вищої категорії
1. Знання теоретичних і практичних основ предмета	Відповідає загальним вимогам, що висуваються до вчителя. Має глибокі знання зі свого предмета		Відповідає вимогам, що висуваються до вчителя першої кваліфікаційної категорії. Має глибокі та різнобічні знання зі свого предмета й суміжних дисциплін		Відповідає вимогам, що висуваються до вчителя вищої кваліфікаційної категорії. Має глибокі знання зі свого предмета і суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми
2. Знання сучасних досягнень у методиці	Слідкує за спеціальною і методичною літературою; працює за готовими методиками й програмами навчання; використовує прогресивні ідеї минулого і сучасності; уміє самостійно розробляти методику викладання		Володіє методиками аналізу навчально-методичної роботи з предмета; варіює готові, розроблені іншими методики й програми; використовує програми й методики, спрямовані на розвиток особистості, інтелекту вносить у них (у разі потреби) корективи		Володіє методами науководослідницької, експериментальної роботи, використовує в роботі власні оригінальні програми й методики
3. Уміння аналізувати свою діяльність	Бачить свої недоліки, прогалини і прорахунки в роботі, але при цьому не завжди здатний встановити причини їхньої появи. Здатний домагатися змін на краще на основі самоаналізу, однак покращення мають нерегулярний характер і поширюються лише на окремі ділянки роботи		Виправляє допущені помилки і посилює позитивні моменти у своїй роботі, знаходить ефективні рішення. Усвідомлює необхідність систематичної роботи над собою і активно включається в ті види діяльності, які сприяють формуванню потрібних якостей		Прагне і вміє бачити свою діяльність збоку, об’єктивно й неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, завдання, шляхи реалізації
4. Знання нових педагогічних концепцій	Знає сучасні технології навчання й виховання; володіє набором варіативних методик і педагогічних технологій; здійснює їх вибір і застосовує відповідно до інших умов		Уміє демонструвати на практиці високий рівень володіння методиками; володіє однією із сучасних технологій розвиваючого навчання; творчо користується технологіями й програмами		Розробляє нові педагогічні технології навчання й виховання, веде роботу з їх апробації, бере участь у дослідницькій, експериментальній діяльності
5.Знання теорії педагогіки й вікової психології учня	Орієнтується в сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання, але рідко застосовує їх у своїй практичній діяльності. Здатний приймати рішення в типових ситуаціях		Вільно орієнтується в сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання й виховання, використовує їх як основу у своїй практичній діяльності. Здатний швидко -й підсвідомо обрати оптимальне рішення		Користується різними формами психолого-педагогічної діагностики й науковообґрунтованого прогнозування. Здатний передбачити розвиток подій і прийняти рішення в нестандартних ситуаціях
ІІ. Результативність професійної діяльності вчителя
Критерії	Спеціаліст другої категорії		Спеціаліст першої категорії		Спеціаліст вищої категорії
1.Володіння способами індивідуалізації навчання	Враховує у стосунках з учнями індивідуальні особливості їхнього розвитку, здійснює диференційований підхід з урахуванням темпів розвитку, нахилів та інтересів, стану здоров’я. Знає методи діагностики рівня інтелектуального й особистісного розвитку дітей		Уміло користується елементами, засобами діагностики і корекції індивідуальних особливостей учнів під час реалізації диференційованого підходу. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей		Сприяє пошуку, відбору і творчому розвитку обдарованих дітей. Уміє тримати в полі зору «сильних», «слабких» і «середніх» за рівнем знань учнів; працює за індивідуальними планами з обдарованими і слабкими дітьми
2.Уміння активізувати пізнавальну діяльність учнів	Створює умови, що формують мотив діяльності. Уміє захопити учнів своїм предметом, керувати колективною роботою, варіювати різноманітні методи й форми роботи. Стійкий інтерес до навчального предмета і висока пізнавальна активність учнів поєднується з не дуже ґрунтовними знаннями, з недостатньо сформованими навичками учіння		Забезпечує успішне формування системи знань на основі самоуправління процесом учіння. Уміє цікаво подати навчальний матеріал, активізувати учнів, збудивши в них інтерес до особистостей самого предмета; уміло варіює форми і методи навчання. Міцні, ґрунтовні знання учнів поєднуються з високою пізнавальною активністю і сформованими навичками		Забезпечує залучення кожного школяра до процесу активного учіння. Стимулює внутрішню (мислительну) активність, пошукову діяльність. Уміє ясно й чітко викласти навчальний матеріал; уважний до рівня знань усіх учнів. Інтерес до навчального предмета в учнів поєднується з міцними знаннями і сформованими навичками
3. Робота з розвитку в учнів загальнонавчальних вмінь і навичок	Прагне до формування навичок раціональної організації праці		Цілеспрямовано й професійно формує в учнів уміння й навички раціональної організації навчальної праці (самоконтроль у навчанні, раціональне планування навчальної праці, належний темп читання, письма, обчислень). Дотримується єдиних вимог щодо усного і писемного мовлення: оформлення письмових робіт учнів у зошитах, щоденниках (грамотність, акуратність, каліграфія)
4.Рівень навченості учнів	Забезпечує стійкий позитивний результат, ретельно вивчає критерії оцінювання, користується ними на практиці; об’єктивний в оцінюванні знань учнів		Учні демонструють знання теоретичних і практичних основ предмета; показують хороші результати за наслідками зрізів, перевірних робіт, екзаменів		Учні реалізують свої інтелектуальні можливості чи близькі до цього; добре сприймають, засвоюють і відтворюють пройдений навчальний матеріал, демонструють глибокі, міцні знання теорії й навички розв’язування практичних завдань, здатні включитися в самостійний пізнавальний пошук
ІІІ. Комунікативна культура
Критерії	Спеціаліст другої категорії	Спеціаліст першої категорії		Спеціаліст вищої категорії
1. Комунікативні й організаторські здібності	Прагне до контактів з людьми. Не обмежує коло знайомих; відстоює власну думку; планує свою роботу, проте потенціал його нахилів не вирізняється високою стійкістю	Швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомих; допомагає близьким, друзям; проявляє ініціативу в спілкуванні; із задоволенням бере участь в організації громадських заходів; здатний прийняти самостійне рішення в складній ситуації. Усе виконує за внутрішнім переконанням, а не з примусу. Наполегливий у діяльності, яка його приваблює		Відчуває потребу в комунікативній і організаторській діяльності; швидко орієнтується в складних ситуаціях; невимушено почувається в новому колективі; ініціативний, у важких випадках віддає перевагу самостійним рішенням; відстоює власну думку й домагається її прийняття. Шукає такі справи, які б задовольнили його потребу в комунікації та організаторській діяльності
2. Здатність до співпраці з учнями	Володіє відомими в педагогіці прийомами переконливого впливу, але використовує їх без аналізу ситуації	Обговорює й аналізує ситуації разом з учнями і залишає за ними право приймати власні рішення. Уміє сформувати громадську позицію учня, його реальну соціальну поведінку й вчинки, світогляд і ставлення до учня, а також готовність до подальших виховних впливів учителя		Веде постійний пошук нових прийомів переконливого впливу й передбачає їх можливе використання в спілкуванні. Виховує вміння толерантно ставитися До чужих поглядів. Уміє обґрунтовано користуватися поєднанням методів навчання й виховання, що дає змогу досягти хороших результатів при оптимальному докладанні розумових, вольових та емоційних зусиль учителя й учнів
3. Готовність до співпраці з колегами	Володіє адаптивним стилем поведінки, педагогічного спілкування; намагається створити навколо себе доброзичливу обстановку співпраці з колегами	Намагається вибрати стосовно кожного з колег такий спосіб поведінки, де найкраще поєднується індивідуальний підхід з утвердженням колективістських принципів моралі		Неухильно дотримується професійної етики спілкування; у будь-якій ситуації координує свої дії з колегами
4. Готовність до співпраці з батьками	Визначає педагогічні завдання з урахуванням особливостей дітей і потреб сім’ї, систематично співпрацює з батьками	Залучає батьків до діяльності; спрямованої на створення умов, сприятливих для розвитку їхніх дітей; формує в батьків позитивне ставлення до оволодіння знаннями педагогіки й психології		Налагоджує контакт із сім’єю не тільки тоді, коли потрібна допомога батьків, а постійно, домагаючись відвертості, взаєморозуміння, чуйності
5. Педагогічний такт	Володіє педагогічним тактом, а деякі його порушення не позначаються негативно на стосунках з учнями	Стосунки з дітьми будує на довірі, повазі, вимогливості, справедливості
6. Педагогічна культура	Знає елементарні вимоги до мови, специфіку інтонацій у Мовленні, темпу мовлення дотримується не завжди	Уміє чітко й логічно висловлювати думки в усній, письмовій та графічній формі. Має багатий словниковий запас, добру дикцію, правильну інтонацію		Досконало володіє своєю мовою, словом, професійною термінологією
7. Створення комфортного мікроклімату	Глибоко вірить у великі можливості кожного учня. Створює сприятливий морально-психологічний клімат для кожної дитини	Наполегливо формує моральні уявлення, поняття учнів, виховує почуття гуманності, співчуття, жалю, чуйності. Створює умови для розвитку талантів, розумових і фізичних здібностей, загальної культури особистості		Сприяє пошуку, відбору і творчому розвиткові обдарованих дітей

5.5.Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

VІ. Освітнє середовище

6.1. Критерії безпечного освітнього середовища:

у закладі дотримано вимог санітарно-гігієнічних правил і норм, приміщення, територія закладу освіти охайні та доглянуті;
заклад забезпечений навчальними та іншими приміщеннями з відповідним обладнанням, що необхідні для реалізації освітньої програми;
дизайн освітнього середовища закладу функціональний та дозволяє максимально ефективно використовувати приміщення та територію закладу в освітньому процесі;
здобувачі освіти та працівники закладу обізнані з вимогами щодо охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, правил поведінки в умовах надзвичайних ситуацій і дотримуються їх;
педагогічні працівники обізнані щодо правил поведінки у разі нещасного випадку зі здобувачами освіти та працівниками закладу чи раптового погіршення їх стану здоров’я і вживають необхідних заходів у таких ситуаціях;
у закладі створено умови для здорового харчування;
у закладі створено умови для безпечного використання мережі Інтернет, в учасників освітнього процесу формуються навички безпечної поведінки в Інтернеті;
у закладі застосовуються підходи для адаптації та інтеграції учнів до освітнього процесу, професійної адаптації працівників.

6.2. Критерії для оцінювання безпеки середовища щодо запобігання будь-яких форм насильства та дискримінації:

заклад планує та реалізує діяльність щодо протидії будь-яким проявам дискримінації, булінгу;
у закладі оприлюднено правила поведінки учасників освітнього процесу, що забезпечують дотримання етичних норм, повагу до гідності, прав і свобод людини;
керівництво закладу, педагогічні працівники обізнані щодо ознак різних форм булінгу, іншого насильства та дотримуються порядку реагування на їх прояви;
у закладі організована робота психологічної служби, у тому числі для психологічного супроводу учасників освітнього процесу, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу, іншого насильства;
заклад взаємодіє з органами та службами щодо захисту прав дітей, правоохоронними органами, у тому числі залучає їх до заходів із запобігання булінгу, іншому насильству.

6.3. Критерії для оцінювання інклюзивного, розвивального та мотивуючого до навчання освітнього середовища:

у закладі застосовуються методики та технології роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, забезпечується корекційна спрямованість освітнього процесу, інша необхідна підтримка здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;
заклад взаємодіє з батьками дітей з особливими освітніми потребами, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру, залучає їх до розроблення індивідуальних програм розвитку та іншої необхідної підтримки дітей під час здобуття освіти;
освітнє середовище мотивує здобувачів освіти до оволодіння ключовими компетентностями, ведення здорового способу життя, екологічно доцільної поведінки, заняття спортом;

6.4. Забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти.

Основні функції інформаційного забезпечення в управлінні навчальним закладом:

забезпечення учасників освітнього процесу інформацією, необхідною для взаємодії учнів, вчителів, батьків та адміністрації;
інформування про стан освітнього процесу в навчальному закладі, про забезпеченість засобами навчання, про рівень навчальних досягнень учнів та професійну кваліфікацію вчителів;
систематичне виявлення рівнів розвитку інтелекту, емоційно-психічного і фізичного здоров’я, освітніх потреб учнів;
інформування педагогічних працівників про залучення батьків у процес виховання і навчання своїх дітей, інформування про труднощі, з якими стикаються батьки.

Завдання інформаційних систем в управлінні закладом освіти:

забезпечення єдиного порядку документування, організація роботи з документами;
впровадження в роботу з документами новітніх інформаційних технологій;
забезпечення адміністрування веб-сайту, актуалізації інформації на ньому, безпеки захисту інформації, інформаційної безпеки, супровід роботи електронної пошти;
висвітлення через засоби масової комунікації діяльності закладу;
розгляд запитів на публічну інформацію, звернення громадян.

6.5. Забезпечення наявності освітніх ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі самостійної роботи учнів.

Роботу інформаційної системи закладу забезпечує наявність необмеженого доступу до мережі Інтернет для учнів та педагогічних працівників (в тому числі через сервіс Wi-Fi), локальної комп’ютерної мережі, внутрішнього електронного документообігу.

Значне місце в управлінні закладом відіграє офіційний сайт, Viber ВТЛ офіційно, facebook – сторінка. Дистанційне навчання реалізоване через програмне середовище google сlassroom, meet, zoom.

VІІ. Управлінські процеси.

Критерії, правіти і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти.

7.1. Управлінська діяльність керівних працівників закладу освіти на сучасному етапі передбачає вирішення низки концептуальних положень, а саме:

створення умов для переходу від адміністративного стилю управління до громадсько- державного;
раціональний розподіл роботи між працівниками закладу з урахуванням їх кваліфікації, досвіду та ділових якостей;
забезпечення оптимальної організації освітнього процесу, який би забезпечував належний рівень освіченості і вихованості випускників та підготовку їх до життя в сучасних умовах;
визначення найбільш ефективних для керівництва шляхів і форм реалізації стратегічних завдань, які б повною мірою відповідали особливостям роботи закладу та діловим якостям адміністрації, раціональне планування часу всіма працівниками закладу;
правильне і найбільш ефективне використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення в сучасних умовах;
забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників освітнього процесу;
створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.

7.2. Критерії оцінювання управлінської діяльності:

створення безпечних і комфортних умов навчання і праці;
забезпечення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства і дискримінації;
забезпечення мотивуючого до навчання освітнього простору;
наявність ефективної стратегії та системи планування діяльності школи, моніторинг виконання поставлених цілей і завдань;
створення атмосфери довіри, прозорості, дотримання етичних норм;
організація освітнього процесу на засадах людино- та дитино центризму;
ефективна кадрова політика, забезпечення належних умов праці та можливостей для професійного розвитку педагогічних працівників;
прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього процесу, взаємодії закладу освіти з громадою;
формування та забезпечення політики академічної доброчесності.

7.3. Процедура та правила оцінювання управлінської діяльності керівного складу закладу освіти визначені Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки У країни від 06.10.2010 року із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1473 від 20.12.2011, наказом МОН № 1135 від 08.08.2013.

VІІІ. Самооцінювання якості освіти

8.1. Функції самооцінювання

Отримання порівняльних даних.

Упорядкування інформації про стан і динаміку якості освітнього процесу.

Координація діяльності організаційних структур (шкільні методичні об’єднання, творчі групи) задіяних у процедурах моніторингу.

8.2. Види самооцінювання

Моніторинг навчальних досягнень здобувачів освіти.

Моніторинг педагогічної діяльності.

Моніторинг за освітнім середовищем.

8.3. Етапи проведення самооцінювання

Терміни проведення моніторингу визначаються планом роботи школи на кожен навчальний рік.

Самооцінювання включає три етапи:

підготовчий — визначення об’єкта вивчення, визначення мети, критерії оцінювання, розробка інструментарію і механізму відстеження, визначення термінів;
практичний (збір інформації) — аналіз документації, тестування, контрольні зрізи, анкетування, цільові співбесіди, самооцінка тощо;
аналітичний — систематизація інформації, аналіз інформації, коректування, прогнозування, контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень.

8.4. Виконавцями самооцінювання є робоча комісія у складі директора, заступників, керівників МО, вчителів, батьків, учнів.

Функціональні обов’язки робочої комісії:

бере участь у розробленні інструментарію;
бере участь у розробленні критеріїв оцінювання результативності освітнього процесу та професійної діяльності педагогів;
проводить експертизу, дослідження, анкетування, опитування та оцінювання здобувачів освіти;
аналізує результати зібраної інформації;
веде облік результатів;
готує пропозиції для адміністрації щодо удосконалення освітнього процесу.

8.5. Для вивчення якості освітньої діяльності у закладі можна використовувати такі методи збору інформації та інструменти:

– опитування:

анкетування учасників освітнього процесу (педагогів, учнів, батьків);

інтерв’ю (з педагогічними працівниками, представниками учнівського самоврядування);

фокус-групи (з батьками, учнями, представниками учнівського самоврядування, педагогами);

– вивчення документації (річний план роботи, протоколи засідань педагогічної ради, класні журнали тощо);

– визначення рівня навчальних досягнень здобувачів освіти (контрольний зріз знань).

8.6. Завдання моніторингу якості освіти:

– здійснення систематичного контролю за освітнім процесом в ліцеї;

– аналіз чинників впливу на результативність освітнього процесу, підтримка високої мотивації навчання;

– створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації учнів і педагогів;

– прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в ліцеї.

Основними формами моніторингу є:

– проведення контрольних робіт;

– участь учнів у різних етапах Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів, турнірів;

– перевірка документації;

– опитування, анкетування;

– відвідування уроків, заходів.

Критерії моніторингу:

– об’єктивність;

– систематичність;

– відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу;

– надійність (повторний контроль іншими суб’єктами);

– гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості).

Очікувані результати:

– отримання результатів стану освітнього процесу в ліцеї;

– покращення функцій управління освітнім процесом, накопичення даних для прийняття управлінських та тактичних рішень.

Підсумки моніторингу:

– підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах;

– за результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи;

– дані моніторингу можуть використовуватись для обговорення на засіданнях методичних об’єднань вчителів, нарадах при директору, засіданнях педагогічної ради.

Щорічний звіт оприлюднюється на сайті закладу освіти

ПОЛОЖЕННЯ

про моніторинг якості освіти та освітньої діяльності

у Комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа №117»

Дніпровської міської ради

І. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає механізм підготовки та проведення моніторингу якості освіти та освітньої діяльності (далі – моніторинг) у Комунальному закладі освіти «Середня загальноосвітня школа №117» Дніпровської міської ради.

1.2. Моніторинг проводиться відповідно до:

законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»,

інших актів законодавства,

наказів МОН України,

Статуту школи та даного Положення.

1.3. Провідним напрямком удосконалення системи освіти є формування системи управління якістю освіти засобами моніторингу розвитку та контролю якості освіти із залученням усіх зацікавлених учасників освітнього процесу.

1.4. Дане Положення спрямоване на підвищення якості освіти, активізацію та удосконалення діяльності закладу.

1.5. Внутрішкільний моніторинг передбачає збирання (первинні дані), аналіз та оцінку якості освіти, зберігання (створення і ведення бази даних), прогнозування та розробку рекомендацій щодо корекційної роботи.

1.6. Положення узгоджується та затверджується на засіданні педагогічної ради.

1.7. Дане Положення поширюється на всіх учасників освітнього процесу.

1.8. Мета проведення моніторингу:

виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти у закладі освіти,
встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям,
оцінювання причин відхилень від цілей.

1.9. У цьому положенні використовуються такі терміни:

Моніторинг – це спеціально організований, постійний, цільовий контроль і діагностика стану освіти на базі систематизації існуючих джерел інформації, а також спеціально організованих досліджень і вимірювань з метою зіставлення реального стану з очікуваними результатами, відстеження ходу будь-яких процесів за чітко визначеним показником.

Моніторинг в освіті – це система збирання, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її компоненти, яка орієнтована на інформаційне забезпечення управління, що дозволяє робити висновки про стан об'єкта у будь-який момент часу і дає прогноз її розвитку.

Призначення моніторингу – забезпечити всіх учасників освітнього процесу зворотним зв'язком, що дозволяє вносити послідовні зміни в хід реалізації освітньої програми з метою підвищення якості її результатів.

Якість освіти – інтегральна характеристика системи освіти, яка відображає ступінь відповідності досягнутих реальних освітніх результатів та умов освітнього процесу нормативним вимогам, соціальним і особистісним очікуванням.

1.10. Моніторинг проводиться відповідно до таких принципів:

систематичності та системності;
доцільності;
прозорості моніторингових процедур та відкритості;
безпеки персональних даних;
об’єктивності одержання та аналізу інформації під час моніторингу;
відповідального ставлення до своєї діяльності суб’єктів, які беруть участь у підготовці та проведенні моніторингу.

1.11. Об'єктом моніторингу є система організації освітнього процесу в закладі освіти.

1. Освітнє середовище:

• контингент тих, хто навчається;

• кадрове (педагогічне) забезпечення освітнього процесу.

2. Ті, хто навчаються:

• ступінь адаптації до навчання учнів 1-х, 5-х, 10-х;

• рівень навченості (з усіх предметів);

• рівень вихованості учнів;

• рівень роботи з обдарованими дітьми;

• модель випускника, рівень її досягнення учнями закладу освіти (за ступенями навчання).

3. Педагогічні працівники (і класні керівники):

• рівень професійної компетентності;

• якість і результативність педагогічної роботи;

• рівень інноваційної діяльності;

• аналіз педагогічних труднощів(через анкетування);

• самоосвітня діяльність.

4. Освітній процес:

• відомості про виконання всеобучу;

• аналіз стартового, проміжного та підсумкового контролю за рівнем навчальних досягнень учнів.

5. Соціально-психологічне супроводження освітнього процесу:

• соціальний паспорт класу;

• психологічна діагностика;

• профілактична робота.

6. Здоров'язберігаючий аспект, безпека життєдіяльності, охорона праці.

ІІ. Суб’єкти, які беруть участь у підготовці та проведенні моніторингу

2.1. Участь у підготовці та проведенні моніторингу беруть:

суб’єкти, які проводять моніторинг;
суб’єкти, які здійснюють науково-методологічний супровід моніторингу;
суб’єкти, які залучаються до опитування, спостереження або виконання письмових робіт (завдань) моніторингу на етапі проведення дослідження (далі – учасники дослідження).

2.2. Суб’єктами моніторингу виступають:

– робоча і моніторингова групи,

– адміністрація закладу освіти,

– органи учнівського самоврядування,

– батьківська громада.

2.3. Ініціаторами моніторингу є адміністрація закладу, органи самоуправління закладу освіти.

2.4. Суб’єктами, які здійснюють науково-методологічний супровід моніторингу, виступають:

– методична рада,

– адміністрація закладу.

2.5. Учасниками дослідження є:

здобувачі освіти закладу;
педагогічні працівники;
батьки, інші законні представники здобувачів освіти.

ІІІ. Форми та методи моніторингу

3.1. Основними формами моніторингу є:

· самооцінювання власної діяльності педагогами, учнями, адміністрацією;

· внутрішня оцінка діяльності адміністрацією, керівниками спільнот, груп тощо;

3.2. Методи моніторингу:

· метод спостереження;

· метод анкетування;

· метод ранжування;

· метод бесіди;

3.3. Напрями моніторингу:

До основних напрямків моніторингу належать:

· дотримання законодавства у сфері освіти;

· оснащеність освітнього процесу;

· рівень навчальних досягнень;

· організація превентивної освіти дітей та молоді;

· професіоналізм педагогічних працівників;

· організація управлінської діяльності;

· ефективність виховних систем;

· виконання соціального замовлення;

· забезпечення доступності дошкільної і середньої загальної освіти.

3.4. Моніторинг якості системи освіти, організований згідно з обраними напрямками, використовує різні види вимірювань: педагогічні, дидактичні, соціологічні, психологічні, медичні, санітарно-гігієнічні, демографічні, статистичні та ін.

IV. Процедура підготовки та проведення моніторингу

Функціональні обов'язки учасників шкільного моніторингу.

4.1. Керівництво закладу освіти:

· розробляє і втілює внутрішньошкільну систему моніторингу якості освіти і виховання;

· установлює і затверджує порядок, періодичність проведення моніторингових досліджень;

· визначає шляхи подальшого розвитку закладу освіти.

4.2. Робоча група (координатор, інструктор, консультант):

планує, розробляє Програму (формулює проблеми, що досліджуватимуться; визначає мету та завдання моніторингу; розраховує і формує вибірки, визначає критерії і показники оцінювання результатів дослідження тощо);
ініціює дослідження;
координує, проводить моніторингові дослідження.

4.3. Моніторингова група (статист, експерт, аналітик):

збирає інформацію;
вивчає інформацію;
аналізує результати моніторингу;
узагальнює результати моніторингу;
веде облік результатів моніторингу;
оприлюднює на сайті;
розробляє рекомендації з усунення виявлених недоліків.

4.4. Класний керівник:

проводить контроль за всеобучем кожного учня;

своєчасно доводить підсумки до відома батьків;

своєчасно подає інформацію для моніторингу.

4.5. Учитель:

визначає й аналізує рівень навчальних досягнень учнів з предметів за результатами тестування, контрольних зрізів, підсумків за семестри, навчальний рік;

визначає шляхи підвищення навчальних досягнень учнів;

своєчасно подає інформацію для моніторингу.

5. Форми проведення моніторингу:

5.1. безпосереднє одержання інформації від учасників дослідження (за допомогою спостереження, інтерв’ювання тощо);

5.2. опосередковане одержання інформації від учасників дослідження (у письмовій та/або електронній формі, із залученням експертів тощо);

5.3. одержання інформації без залучення учасників дослідження (за допомогою вивчення документації, статистичної або оперативної інформації тощо).

Моніторинг може проводитися з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій, у тому числі дистанційно. Під час проведення дослідження можуть використовуватися фронтальна, групова або індивідуальна робота учасників дослідження.

6. При визначенні термінів проведення моніторингу суб’єкт моніторингу враховує можливі ризики, пов’язані з надмірним навантаженням на здобувачів освіти та педагогічних працівників внаслідок збігу кількох контрольно-вимірювальних заходів (зовнішнє незалежне оцінювання, державна підсумкова атестація тощо).

7. Моніторинг проводиться державною мовою, крім випадків, коли для досягнення цілей моніторингу доцільним є його проведення іноземною мовою, яка вивчається у закладі.

V. Участь у моніторингу

5.1. Участь учасників освітнього процесу в внутрішньому моніторингу якості освіти є добровільною.

5.2. При проведенні моніторингу перелік учасників дослідження (із зазначенням категорій учасників освітнього процесу та їх чисельності) оприлюднюється не пізніше, ніж за десять днів до початку його проведення, у будь-який спосіб, визначений суб’єктом моніторингу та узгоджений з ініціатором моніторингу (у разі потреби).

5.3. При проведенні моніторингу адміністрація закладу освіти створює належні умови для його проведення, зокрема з надають необхідні приміщення, матеріально-технічні ресурси, забезпечують розумне пристосування для осіб з особливими освітніми потребами (у разі потреби), вносять необхідні зміни до графіку освітнього процесу.

5.4. Організація роботи щодо здійснення внутрішнього моніторингу покладається на адміністрацію закладу освіти.

5.5. Робота з проведення внутрішнього моніторингу здійснюється адміністрацією закладу освіти.

5.4. Загальне керівництво щодо здійснення внутрішнього моніторингу покладається на адміністрацію.

5.6. Педагог має можливість обрати один із запропонованих видів моніторингу.

5.7. Моніторингові дослідження вчитель координує та узгоджує з адміністрацієюзакладу освіти.

5.8. Для проведення моніторингових досліджень використовуються тільки апробовані технології (інструментарії).

5.9. Педагогічні працівники несуть відповідальність за дотримання критеріїв здійснення моніторингу, зазначених у даному Положенні протягом всієї своєї діяльності.

5.10. Результати моніторингових досліджень педагогів узагальнюються за формою яка заздалегіть затверджена.

5.11. Аналіз та обговорення підсумків моніторингових досліджень проводиться щороку на засіданнях педагогічної рад закладу освіти.

5.12. Моніторингові дослідження можуть проводитися з учнями, педагогічними працівникамизакладу освіти, за згодою Ради школи –з батьками та громадськістю.

5.15. Моніторинг може проводитись як під час освітнього процесу, так і в позаурочний час.

5.16. Проведення моніторингових досліджень здійснюється у 3 етапи:

І етап – підготовчий, передбачає постановку мети, визначення об’єкта спостереження, встановлення термінів проведення моніторингу, вивчення відповідної літератури, підбір інструментарію.

ІІ етап – практичний: збір інформації через проведення співбесід, тестувань,анкетувань, відвідування уроків, проведення контрольних, тестових робіт, позакласних заходів.

ІІІ етап – аналітичний: аналіз і систематизація інформації, розробка рекомендацій та пропозицій, формування висновків.

5.17. Учасники дослідження повинні:

дотримуватися вимог проведення моніторингу, про які вони були поінформовані;
виконувати інструкції осіб, які проводять моніторинг, щодо процедури моніторингу;
виконувати завдання, оформляти виконану роботу згідно із правилами, визначеними в інструкції до неї;
після завершення часу, відведеного для виконання письмової роботи (завдання), повернути матеріали моніторингу особам, які проводять моніторинг;
дотримуватися правил етичної поведінки та принципів академічної доброчесності;виконувати роботу (завдання) на робочому місці, визначеному суб’єктом моніторингу.

5.18. Учасникам дослідження, які залучені до проведення моніторингу, забороняється:

приносити до місця проведення моніторингу небезпечні предмети і речовини, що становлять загрозу для життя і здоров’я людини;
заважати іншим учасникам дослідження виконувати письмову роботу (завдання);
спілкуватися в будь-якій формі з іншими учасниками моніторингу протягом часу, відведеного для виконання письмової роботи (завдання);

псувати майно установи чи організації, в приміщенні яких проводиться моніторинг, чи майно осіб, які перебувають у цьому приміщенні;
виносити за межі місця проведення моніторингу матеріали моніторингу;

5.19. У разі порушення учасником вимог проведення зовнішнього моніторингу, внаслідок чого може бути поставлено під сумнів надійність результатів моніторингу, учасник не допускається до проведення моніторингу або видаляється з місця проведення моніторингу.

Якщо порушення виявлено під час або після проведення моніторингу, робота учасника виключається з розгляду суб’єктом моніторингу.

VІ. Результати моніторингу

6.1. Підсумки моніторингу підводяться (за результатами його проведення).

6.2. Підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах.

6.3. Дані моніторингу можуть використовуватись для обговорення на засіданнях предметних спільнот, нарадах при директору, засіданнях методичної ради закладу освіти, педрадах.

6.4. За результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи.

VII. Контроль за проведенням моніторингу

7.1. Контроль за проведенням моніторингу здійснює адміністрація закладу освіти.

7.2. Періодичність проведення моніторингових досліджень визначається адміністрацією закладу.

7.2.1. Особи, що здійснюють моніторинг, несуть персональну відповідальність за достовірність і об'єктивність наданої інформації.

7.2.2. Особи, які організовують моніторинг, несуть персональну відповідальність за обробку даних моніторингу, їх аналіз та використання, поширення результатів.

7.2.3. З урахуванням змін, що відбуваються в освіті, можливий перегляд системи показників моніторингу та вдосконалення методів і напрямків досліджень.

7.3. За результатами моніторингу готуються аналітичні матеріали. Зазначені матеріали включають аналітичну інформацію та пропозиції з питань, вирішення яких знаходиться в компетенції органів управління освітою.

7.4. Моніторинг передбачає широке використання сучасних інформаційних технологій на всіх етапах: збирання, обробка, зберігання, використання інформації. Зберігання та оперативне використання інформації здійснюється за допомогою електронного зв'язку й регулярного поповнення електронних баз даних.

VIII. Дане Положення може підлягати доповненню або змінам за рішенням педагогічної ради Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №117» Дніпровської міської ради.

Дніпровська гімназія №117

Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти